Як встигнути підготувати малюка до школи
До Дня знань залишилося трохи більше тижня. Про те, як встигнути за цей обмежений проміжок часу підготувати малюка до походу до школи, розповіли дитячий та сімейний психолог Людмила Баталіна і сімейний психолог, дитячий психотерапевт Наталя Дмитришен.
Про навчання – від “А” до “Я”
Не секрет, що невідоме часом лякає. Тому багато дітей, відчуваючи невблаганне наближення “дня ікс”, починає більш часто розпитувати у своїх батьків про школу і про те, що їх там чекає. Борг батьків – сповна задовольнити цікавість малюка і перетворити страхи на інтерес.
Граємо у школу
Найкраще це робити граючи. Тому нехай улюблені іграшки вашого першокласника підуть до школи і будуть разом з ним учнями, а ви, мамо, станьте вчителькою і проведіть урок. Граючи, познайомте малюка з основними правилами поведінки на уроці: вставати, коли педагог входить до класу, відкривати зошит, коли скаже вчитель, піднімати руку, якщо хочеться щось сказати і т.п. Завдяки такій грі у справжній школі для першокласника не стануть незвичними ці “команди”. Тому коли він їх там почує, то з легкістю з ними впорається. Крім того, у грі психологи радять звертатися до дитини на прізвище, а потім пояснити, що в школі його часто будуть називати саме так.
Казка про страхи та складнощі
Часто батьки, намагаючись створити позитивний образ школи, розповідають малюкові про неї тільки найкраще. Але в школі без складнощів не обійтися. І зіткнувшись з ними, дитина гадає, що її обдурили. Щоб такого не сталося, треба підготувати малюка до шкільних складнощів. Але не варто говорити про це прямо, інакше він може злякатися. Найкраще – вигадайте історію, де головним героєм буде також, як і ваша дитина, першокласник, якому подобається ходити до школи, але не з усім вдається впоратися з першого разу. Проте герой не впадає у відчай й з успіхом долає перешкоди.
Вояж
Щоб позбавити малюка від зайвої тривоги, влаштуйте йому екскурсію до школи. По дорозі туди пограйте в якусь веселу гру. А коли прийдете до школи, то спочатку просто походіть по двору, потім зайдіть до класу. Нехай він посидить за партою. Не забудьте показати, де знаходиться їдальня і вбиральня. Завдяки цьому, 1 вересня ваша дитина буде йти вже у знайоме їй місце і не буде боятися.
Знайомтво з другою мамою
Воно допоможе впоратися з останніми тривогами. Крім того, розкажіть вчительці якомога більше про психологічні особливості вашого першокласника (гіперактивність, сором’язливість, тривожність). Так їй буде простіше знайти підхід до нього.
Режим – всьому голова
Вже наразі почніть вчити вашого малюка жити за новим графіком. Тижня цілком достатньо, щоб привчити його вставати раніше ніж звичайно. Тому якщо він, наприклад, звик підніматися о 9 ранку, то вже наразі, щоб привчити його прокидатися о 7:00-7:30, достатньо щодня віднімати від його сну по 20-30 хвилин. Але, звичайно ж, при цьому не треба забувати раніше укладати дитину спати (до речі, відпочивати першокласник повинен 10 годин). Завдяки такому нехитрому способу ваш малюк не буде сонним і незадоволеним на шкільній лінійці.
Сміливець і маленька мама – на допомогу
Багато діток болісно переживають майбутню розлуку з мамою. За тиждень цю проблему не вирішити, але можна допомогти малюкові відчути себе більш спокійно. Змайструєте з ним талісман (у ньому буде частинка вашої з малюком енергії). Це може бути що завгодно. Наприклад, невеликий малюнок – портрет Сміливця, який охоронятиме першокласника, поки вас немає поруч. Ще можна розповісти дитині, що всередині кожної мами живе невидима чарівна мама. Потім запропонуйте чаду “поселити” її до себе в животик, щоб вона дарувала йому радість і впевненість. Для цього мама складає свої долоньки у формі блюдця і нібито видихає туди свою зменшену “копію”. Потім піднесіть долоні до рота малюка, нехай він вдихне її. За словами психологів, малюки дуже сприйнятливі й охоче вірять в такі речі, тому така гра допомагає їм почувати себе захищеними.
“Доросле” життя – ні!
Одна з поширених помилок батьків: намагаючись дати зрозуміти дитині, що у неї розпочалося “доросле” життя, вони напередодні походу до школи прибирають іграшки з її кімнати. Робити це не рекомендується. Звичайно, кімната першокласника має “подорослішати” (там має з’явитися робочий стіл, стілець, настільна лампа і полка для книг), але при цьому має зберегтися повноцінна зона для відпочинку та ігор. Такі дії батьків можуть наштовхнути дитину на думку, що тепер треба буде тільки вчитися і життя стане нудним. Зазвичай після такого бажання йти до школи у дітей пропадає.
Рюкзаку та канцелярії – особлива увага
Дайте малюкові пограти зі шкільним приладдям – хай він ще раз їх гарненько помацає і розгляне, уявивши, як вже зовсім скоро буде користуватися ними на уроках. За словами психологів, яскрава канцелярія теж формує позитивне ставлення першокласників до школи. Також, не поспішаючи, зберіть рюкзак разом з вашим малюком. При цьому не потрібно показувати йому, куди і що класти, нехай сам вибере. Так маляті буде набагато простіше запам’ятати місце своїх речей.
Просимо про допомогу
Важливо для першокласника вміти формулювати і виражати свої потреби. Справа в тому, що вдома батьки розуміють його з півслова або ж просто постійно цікавляться, чи не потрібно йому що-небудь, тому просити про щось дитині не доводиться. А в школі вчительці складно приділити всім увагу. Тому навчіть малюка, в разі потреби, негайно підходити до вчительки: за тиждень до школи програйте якомога більше таких ситуацій, коли він повинен сам про щось запитати у незнайомої людини (наприклад в крамниці у продавця або на дитячому майданчику).
Вчимося дружити
Багато першокласників бояться, що не зуміють завести собі нових друзів у школі. Найкраще пояснювати дитині, як знайомитися з однокласниками, на її ж прикладі. Напевно вона вже заводила дружбу з ровесниками (наприклад на дитячому майданчику). Нехай разом з вами дитина згадає, як це було, що вона при цьому робила і говорила. Потім скажіть їй: “Ось бачиш, ти все вмієш. І цього разу в тебе також вийде”.
Особистий досвід
Ще одне питання, яке я постаралася вирішити в останній тиждень перед школою, – знайомство з першою вчителькою. Для мене було дуже важливо познайомити Варю з нею, бо вона у мене дівчинка сором’язлива. І я знала, що їй буде складно в школі одразу розкритися перед чужими людьми. Тому в один із днів я, гуляючи з нею, запропонувала зайти і подивитися клас, в якому вона буде вчитися. Варя охоче погодилася. Напередодні я попередила вчительку, що ми прийдемо і розповіла про те, що Варя сором’язлива. Коли ми прийшли, вона просто запропонувала Варі допомогти їй. Займаючись загальними справами, вони і познайомилися. Ще вчителька показала їй її парту і запропонувала посидіти за нею. Це все дозволило Варі трохи звикнути до незнайомого отчення. Завдяки всьому цьому, 1-го вересня моя дочка відчувала себе більш спокійно і була більш розкутою, бо вже йшла до знайомого класу до знайомої людини.
Крім того, напередодні Дня знань, Варя багато розпитувала мене про школу. Тому, щоб їй все гарненько пояснити, ми з нею пограли в школу з її іграшками, а потім я стала розповідати їй зі свого шкільного життя. Приміром, про ті цікаві екскурсії, на які ми ходили разом з моїми однокласниками. Мої “оповідки” розпалювали інтерес моєї доньки до школи. А щоб вона ще більше відчула атмосферу прийдешнього свята, вечорами ми експериментували із зачісками і бантиками (навіть мені довелося собі зав’язати бантики), складали разом рюкзак, вибираючи що і куди покласти, красувалися перед бабусею і дідусем в новій формі… Всі ці зворушливі приготування дуже радували і веселили Варю.
І, нарешті, за три-чотири дні до походу до школи ми з нею репетирували збори до школи і грали з часом: я почала будити її раніше звичайного, і ми засікали, скільки хвилин нам потрібно, щоб вона встигла не поспішаючи поїсти, зібратися і вийти з дому. Ці експерименти допомогли нам бути більш організованими 1-го вересня”.